Минув тиждень, відколи Президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про застосування на п’ять років персональних санкцій щодо соратника відомого політика Віктора Медведчука народного депутата Тараса Козака й низки пов’язаних із ним телеканалів – передусім «112 Україна», «NewsOne», «ZIK» як головних медіаресурсів ОПЗЖ, що їх уже в ніч на 3 лютого відключили від ефіру. Шквал позитивних емоцій, з якими більшість українців зустріли це рішення, вже вщух. Але що далі?
Звичайно, список тих санкцій значно ширший і охоплює блокування активів парламентаря, обмеження його торговельних операцій, запобігання виведенню його капіталів за межі України... Але найбільший резонанс, зрозуміло, викликало саме припинення трансляції телепродукту тих ТБ, які в нашому суспільстві віддавна називають «пулом Віктора Медведчука» і знаряддями тієї інформаційної війни, яку Росія веде проти України.
Отже, санкції проти телеканалів введено для «захисту нацбезпеки України», як заявила прессекретар глави держави Юлія Мендель. «Це складне рішення, – написав сам Зеленський у твіттері. – Україна рішуче підтримує свободу слова. Але не пропаганду, яку фінансує країна-агресор, яка підриває Україну на шляху до ЄС та євроатлантичної інтеграції».
Власне, підставою для таких дій проти Т. Козака та пов’язаних із ним юридичних осіб стало розслідування, проведене спецслужбами України, під час якого встановлено, що схеми з постачанням енергогенеруючим компаніям Росії вугілля, видобутого на окупованих територіях Луганської області, – це «злочинний механізм використання отриманих доходів для війни проти України». Адже кошти з податків, сплачених до бюджету «ЛНР» за реалізацію «чорного» золота, йшли на здійснення терористичних актів, підтримання діяльності ОРДЛО, фінансування названих телеканалів як рупорів Кремля.
Погодьмося, що це серйозна підстава не лише для запровадження економічних санкцій. За логікою речей, відразу після таких дій гаранта, які глава Служби безпеки Іван Баканов назвав «послідовним кроком у боротьбі з російською гібридною агресією», та ж СБУ мала би відкрити кримінальні справи щодо як Тараса Козака і Віктора Медведчука, так і, скажімо, Вадима Рабиновича, Ріната Кузьміна, котрі тісно контактують з офіційною Москвою.
А ще наступним «послідовним кроком» мала би стати оцінка РНБО й інших економічних проєктів російської агресії в Україні, через які РФ фінансує війну, вбивства українців та свою агентуру. Тим паче, що їх стільки, що й не перелічити на пальцях і рук, і ніг. Або візьмімо хоч би таке. 1 лютого уряд України ухвалив рішення щодо імпорту з РФ електрики. Але ж це, як твердять економісти, завдасть удару по українській енергетиці, а особливо – по державному «Енергоатомові». Фактично Кабмін допомагає ворогові вбивати нашу економіку. І що? Де СБУ й інші вартові «нацбезпеки»?
А ще Зеленському належало б урешті очистити Офіс Президента від таких «підозрілих осіб» на його ключових посадах, як, приміром, Руслан Демченко, начальник комітету з розвідки, та вже «одіозний» Олег Татаров, заступник глави ОП з правоохоронної діяльності, котрих вважають відвертими російськими шпигунами. Офіційний Київ також негайно мусив би звернутися до США з проханням заблокувати діяльність проросійської пропаганди в соціальних мережах «Ютуб», «Фейсбук» та інших з тим, аби ліквідувати антиукраїнські проєкти типу Шарія.
Словом, тут, як мовлять, непочатий край роботи. Бо «якщо президент Зеленський думає, що він зіграв партію і справу зроблено, то йому варто усвідомити – він зробив лише перший системний політичний крок, і якщо не йти далі, не діяти на випередження, країна отримає серію ударів у відповідь. Адже Росія рахується лише з силою та системною протидією», – написав у ФБ відомий військовий аналітик Юрій Бутусов.
Однак, повторимо, минув тиждень, а «на східному фронті – без змін». Тим часом студії телеканалів, відключених від ефіру, «переїхали» на так звані запасні віртуальні адреси, де вже з 5 лютого можна чути й бачити продукти їхнього інформаційно-пропагандистського контенту. Інакше кажучи, наразі офіційний Київ лише зробив усе (разом із тим, що не робить далі нічого), аби невдовзі на поміч заблокованому «Медведчукові» («синові») з Кремля виповз роздратований «Ведмідь» («батько») і рушив на захист прав російськомовних в Україні.
