Сьогодні нашим гостем є міський голова Івано-Франківська Руслан МАРЦІНКІВ. Із ним розмовлятимемо про підсумки перших 100 днів його другої каденції.

– Пане Руслане, вже минає п’ятий місяць Вашої другої каденції на посаді міського голови. У принципі це достатній час для того, щоби вже підбити якісь перші підсумки роботи вашої команди і життя великого міста. Як в Україні, так і в Франківську люблять рахувати ці 100 днів. Як би Ви відповіли на традиційне запитання: що вважаєте найбільшим своїм успіхом і найбільшою невдачею за перші 100 днів другої каденції?

– Насамперед хочу сказати, що ці 100 днів – особливі, тому що це зимовий час, коли активність спадає, коли ми мали такі виклики як Covid-19 і спричинену ним економічну кризу. Тому для нас було дуже важливо, по-перше, зберегти медичну систему, допомогти їй впоратися з пандемією і допомогти людям матеріяльно на лікування, а старшим франківцям віком 75+ і 90+ надати матеріяльні допомоги (до речі, її ще можуть отримати ті, хто цим ще не скористався). Торік учетверо збільшилася кількість матеріяльних допомог на лікування Covid-19. Усі франківські лікарі незалежно від підпорядкування та освітяни, а також люди «золотого віку» мають право на матеріяльну допомогу на лікування від коронавірусу. Щотижня на засіданнях виконкому розглядаємо це питання. Я вважаю це великим позитивом у житті міста, бо ці допомоги є дуже вчасними для багатьох людей. І по-друге, ми мали сконцентрувати увагу на тому, щоб сформувати збалансований бюджет і забезпечити динамічний розвиток Івано-Франківська попри те, що коштів стало менше.

Вважаю, що ми з цими викликами назагал впорались, адже наші медичні заклади, на відміну від закладів іншого підпорядкування, не мали проблем із виплатою заробітної плати і надбавок навіть тоді, коли коштів на це із Держбюджету не вистачало, бо місто дофінансовувало. Франківськ першим впровадив надбавку у 300% для медичних працівників, які лікували хворих на Covid-19, в тому числі й навіть для лікарів обласних закладів.

У нас постійно є запас ліків, збільшується кількість обладнання і кисневих точок, які нині дуже потрібні для лікування хворих на коронавірус. Згідно з останнім рішенням сесії міської ради було придбано 26 концентраторів для наших лікарень, а також виділено мільйон гривень на кисневе забезпечення, зокрема, і в пологовий будинок, бо там теж є ковідні хворі. А ще мільйон виділили в резервний фонд завдяки перерозподілу коштів.

У міській клінічній лікарні №1 повністю реконструювали систему кисневого забезпечення. Нова установка з резервуаром кисню дозволяє безперебійно забезпечувати киснем більш як 130 точок. Також кисень подається за допомогою 30 концентраторів. Нагадаю, що починали ми з 20-ти точок. ЦМКЛ забезпечена 70-ма точками центральної подачі кисню, а також 96-ма концентраторами. На цей час триває реконструкція киснепроводів для збільшення кількости централізованої подачі кисню.

Тому це хіба не є великий позитив, адже воно означає врятовані людські життя?! Сьогодні люди самі дають оцінку діям міської влади, тому що кількість пацієнтів, які хочуть лікуватися в наших міських лікарнях та отримати якісну медичну допомогу й забезпечення, є набагато більшою за можливості міста. Крім допомог на Covid-19, також надаємо допомоги на лікування онкологічних та складних серцевих хвороб, допомагаємо і нашим ветеранам, політв’язням, які отримують щомісячну доплату, і т. і.

Попри все продовжуємо реалізовувати ряд міських програм. До прикладу, цього року 18 млн гривень заклали на «Бюджет участі», 5 млн – на конкурси проєктів та програм розвитку громадянського суспільства. Це хороша практика для втілення цікавих ідей громади.

Важливі зміни стались і в політиці. Нам вдалося об’єднати міську раду. В ній нині фактично є коаліція з трьох політичних сил – «Свободи», «Європейської солідарности» і «Батьківщини». Кожна з них має заступника міського голови і своє представництво в міськвиконкомі. Від «Батьківщини» – Олександр Левицький, «Європейської солідарності» – Петро Шкутяк. Причому у виконкомі представлено не лише ці три партії, а й ті, що не подолали п’ятивідсотковий виборчий поріг до міської ради, а отже, нині мають можливість висловлювати свою позицію. Попри певну критику я вважаю це позитивним чинником для розвитку Івано-Франківська.

– Чим відрізняється Ваша друга каденція від першої? Нагадайте, які завдання перед собою як міським головою Івано-Франківська Ви ставили на найближче п’ятиріччя?

– Між каденціями, звичайно, є відмінність, тому що змінюється час і політична ситуація в державі. Сьогодні маємо обмеження фінансового ресурсу місцевого самоврядування. Попри гарні слова про децентралізацію нині можемо говорити, навпаки, про зворотній процес. Прикладом цього може бути скасування пайової участи забудівників. Тепер вони нічого не будуть сплачувати в бюджет міста.

– Скільки десятків мільйонів втрат від цього має місто?

– Близько 60 млн гривень на рік. Але мова не лише про це, а й про те, скільки корисних для міста проєктів вдалося реалізувати. Торік за рахунок цього було відкрито педіатричне відділення на вул. Сорохтея. Цього року відкриється дитячий садок у районі «Баму» – в мікрорайоні «Липки». Найближчими днями відкриється «Кут» – ще один великий дитячий центр. Це все тому, що була можливість в рахунок пайової участи зробити хороші справи для франківців. Нині громади позбавлені цього інструменту.

В той же час також постійно недофінансовується освіта через державну субвенцію, і то в значному розмірі, охорона здоров’я (наприклад, за січень наші медики отримали тільки 50 % заробітної плати по «ковідному» пакету). Хоча це мало би робитись автоматично з Держбюджету. І так діється попри те, що через Covid-19 грошей у місті стало менше. Ситуація в економіці є не з найкращих, підприємці згортають свою діяльність, а отже, зменшуються податки.

– Втрати міста від коронавірусу в 2020 році становили кілька сот мільйонів…

– Торік місто через пандемію втратило 221 млн гривень. Ці втрати пов’язані не лише з витратами на медицину. Коронавірус завдав нищівного удару по всіх галузях, у тому числі по економіці. Ми ініціювали ряд рішень на підтримку місцевого малого бізнесу, якими скористалося 5 тисяч підприємців. Звісно, що для міста це втрати. Але для них – це підтримка. Багато підприємств припинили свою роботу або скоротили кількість працівників, а це призвело до зменшення податку з доходів фізичних осіб. Звичайно, ці 221 мільйон гривень втрат могли бути спрямовані на завершення будівництва садка на Хоткевича, 11а чи корпусу школи ЗСШ №6, чи на будівництво моста у Крихівцях…

– Ви, звичайно, постійно відчуваєте на собі політичний тиск з боку політичних конкурентів і окремих громадських активістів. Наскільки уважно прислухаєтеся до їхньої критики?

– Ми відкриті до критики. Але критика повинна бути об’єктивна і конструктивна. Натомість часто трапляються перекручування фактів, маніпуляції, бо в нашому інформаційному світі можна не відповідати за свої слова. На критику я намагаюся реагувати, тому що ми є дуже відкритою владою і перебуваємо в постійному контакті з людьми.

Нас за це критикують, бо кажуть, що виділяємо кошти на піар. Але в час, коли я не можу проводити особистих прийомів через коронавірус, практика контактування з жителями міста через медіа і соціальні мережі показала свою доцільність. На прямих четвергових телеефірах і відкритих ефірах у мережі «Фейсбук» я маю можливість відповідати на конкретні запитання людей до влади і краще знати запити, проблеми і настрої людей.

До того ж я щоденно отримую до 300 повідомлень про проблеми жителів громади. Наша патронатна служба постійно відслідковує публікації, які стосуються роботи міської влади. Ми дуже чітко реагуємо на це. Я це вважаю позитивним моментом у роботі міської влади.

– А як Ви поставилися до поширеного в середині березня тексту «100 днів мера. Івано-Франківськ», який підготували у рамках спецпроєкту рух «Чесно» і ZN.UA. Щоправда, з цими стома днями вони перетягнули аж півтора місяці… Наскільки об’єктивно у Вашому баченні оцінено Вашу роботу?

– Я трохи здивований. Тому що ті особи, які написали статтю, і раніше були моїми опонентами і критиками. Їх радше можна назвати політиками, але не експертами. Мабуть, поява публікації пов’язана з виборами у 87-му виборчому окрузі. До того ж багатьом не подобається рівень підтримки, виявлений мені на торішніх виборах. Отож ця стаття для того, щоб додати негативу. Для інформаційної атаки якраз дуже сприятливий момент: Covid-19, коштів не вистачає, через скруту людей негатив дуже добре «заходить», тому і є спроби на цім маніпулювати.

– Не беруся оцінювати оцінене експертами від руху «Чесно», але дещо в їхньому тексті викликало і в мене запитання. Акцентуючи, що завдяки децентралізації міський бюджет виріс утроє, вони задля об’єктивности мали б згадати і про те, що держава одночасно «навісила» на місто й купу фінансових обов’язків. Адже утримання лише однієї освітньої галузі міському бюджету обходиться в більш як його третину – майже мільярд гривень. Так само аж дивно стає, коли експерти порівнюють фінансові можливості Франківська і Києва. Що Ви на це скажете?

– З майже півтора мільярда гривень на міську освіту лише 460 млн гривень становить освітня субвенція з Держбюджету. Тобто більше мільярда гривень місто нині дофінансовує. Ще кілька років тому за рахунок освітньої субвенції фінансували утримання, доплати, поділ класів, харчування. А нині освітньої субвенції не вистачає навіть на виплату заробітної плати, а тому місто це дофінансовує. А ще є технічний персонал, який не враховується в освітній субвенції для шкіл (мова про технічних працівників, задіяних у забезпеченні освітнього процесу).

Місто, крім того, має обов’язок фінансувати й професійно-технічну освіту. На це витрачаємо з міського бюджету 140 млн гривень на рік і не отримуємо жодної копійки з Держбюджету. Раніше була дотація на пільговий проїзд – нині її скасовано. Отож на міський бюджет накладено велику кількість фінансового навантаження.

Органи місцевого самоврядування по всій Україні поставлено в досить скрутні для них умови, і це ще й додатково ускладнилося втратами від Covid-19 — зменшенням податків у місцеві бюджети. Якщо ви помітили, то Верховна Рада, як правило, зменшує чи скасовує податки, які йдуть до місцевих бюджетів, але не чіпає податків до Держбюджету. До того ж через нескінченні реформації в податковій службі сплата податків до місцевих бюджетів відбувається за залишковим принципом. Органам місцевого самоврядування не дають можливости бути в цім процесі. Ми зацікавлені в тому, щоби, наприклад, було менше нелегальних заправок, щоб платили акциз і з пального, і з проданої горілки. Маю дані, що в магазинах Івано-Франківська лише за кожну п’яту пляшку заплачено акциз. Можна лише уявити, які великі кошти недоотримало місто… А ми не маємо впливу на адміністрування цих податків…

І тим більше маніпуляційним є порівняння Франківська з Києвом, який має особливий статус і навіть особливе оподаткування. Бюджети обох міст просто не до порівняння...

– Як, на Вашу думку, має відбуватися комунікація між виборною владою і виборцями?

– Я вважаю, що співпраця з медіями в Івано-Франківську може бути прикладом для інших міст. Бо в багатьох містах такої прямої комунікації між владою і громадянами немає. Вважаю, що прямі ефіри, постійні контакти і звітування перед людьми є обов’язком для будь-якої влади. Співпрацю влади з мас-медіями можна вважати й формою економічної підтримки, бо ЗМІ – це теж робочі місцям і податки…

Потрібність спілкування представників влади з народом, прямих ефірів і публікацій є безспірною. Тепер на прямих ефірах виступають і мої заступники, які можуть уже «галузево» відповісти на запитання франківців. А невдовзі братимуть участь і радники міського голови, які відповідають за сільські громади. І це все називається: відкритість влади.

– Я теж час від часу дивлюся ваші прямі ефіри. За винятком рідкісних похвал на них переважно звучать конкретні запитання від виборців про розбиті місцями вулички, двори, комунальні проблеми в їхніх квартирах і т. п., а вам доводиться «віддуватися» за всю владу. Якщо це є самопіар, то, може, вам ліпше було б цей вечірній час проводити в колі сім’ї і відпочивати на «позитиві»?

– Це правда, це мій особистий час. На прямих ефірах справді десь 90 % часу займають конкретні проблеми людей – там вода протікає, там дорогу треба ремонтувати, там автобус не доїхав… Це така собі проза життя. Але це потрібно робити, хоч і в сімейному колі мені таки було б куди комфортніше…

– А що плануєте зробити у Франківську до першої річниці вашої другої каденції?

– Ми повинні відкрити три дитячих садочки: на вул. Хоткевича, у Крихівцях і в мікрорайоні «Липки». Про дитячий центр «Кут» я вже згадував. До Дня міста маємо відкрити рух на з’єднаних Північному і Південному бульварах. Почали будівництво тролейбусної лінії між мікрорайонами «Бам» і «Пасічною». Стоїть завдання купити ще 10 нових автобусів і 10 тролейбусів, які побували у використанні, але є в добротному стані. Також маємо відремонтувати ряд доріг та десятки дворів, продовжити модернізовувати освітні заклади за програмою НЕФКО, завершити впорядкування навколо озера, а також розпочнемо роботи в парку на Молодіжній. Оце і є наші пріоритети на цей рік. Звісно, це ще лише плани. Сподіваюся, що не матимемо перешкод для їх втілення.