Івано-Франківський міський суд ухвалив вирок у справі 41-річного мешканця міста, якого визнали винним у державній зраді, добровільній участі в незаконних збройних формуваннях, участі в терористичній організації та участі в діяльності непередбачених законом збройних формувань. Остаточне покарання за сукупністю злочинів становить 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади й місцевого самоврядування на 15 років.
За даними слідства, ще у 2018 році чоловіка затримали в Івано-Франківську за підозрою у злочинах, пов'язаних з виготовленням і розповсюдженням протиправного відеоконтенту. Після внесення застави він таємно виїхав з підконтрольної Україні території до окупованого Донецька, де продовжив займатися аналогічною протиправною діяльністю. У 2020 році його затримали вже правоохоронні органи самопроголошеної "ДНР" і утримували в слідчому ізоляторі понад два роки.
Як встановив суд, у вересні 2022 року, перебуваючи в ізоляторі, чоловік за власною ініціативою звернувся до керівництва закладу із заявою про бажання вступити до незаконних збройних формувань "ДНР" та брати участь у бойових діях проти Збройних Сил України. Уже наприкінці вересня він прибув до військової частини, отримав звання "рядовий", посаду гранатометника, бойову зброю та військову форму. Протягом жовтня-листопада 2022 року обвинувачений виконував бойові завдання в районі села Первомайське на Покровщині, зокрема у складі кулеметного розрахунку, був поранений і пройшов лікування у військовому госпіталі. У грудні того ж року його підрозділ передислокували в район Верхньоторецького, де чоловік продовжив участь у боях проти українських військових.
27 грудня 2022 року, дізнавшись про майбутній штурм позицій ЗСУ, чоловік залишив розташування частини без зброї та через гарячу лінію "Хочу жити" повідомив про бажання здатися в полон. Кілька днів він переховувався та координував свій маршрут із кураторами проєкту, поки 2 січня 2023 року не вийшов до українських військових у селі Красногорівка.
У судових засіданнях обвинувачений визнав свою вину за участь у терористичній організації та незаконних збройних формуваннях, однак заперечив звинувачення в державній зраді, наполягаючи, що пішов на службу до ворожих формувань виключно для того, щоб за першої можливості перейти на бік України, а сам по українських військових не стріляв.
Суд відхилив ці аргументи, зазначивши, що мотиви й мета вчинення подібних злочинів не впливають на кваліфікацію діяння. Серед ключових доказів — листування обвинуваченого з матір'ю в месенджері, де він детально описував бойові дії, отримання зарплати від ворожих формувань, поранення та участь у штурмах українських позицій. Висновок експертизи також підтвердив наявність на форменому одязі обвинуваченого слідів порохових газів від стрільби.
Суд встановив, що жодного фізичного чи психічного примусу до вступу на службу в незаконні формування щодо чоловіка не застосовувалося — рішення він ухвалив добровільно, а здатися в полон наважився лише після кількох місяців служби, коли реальна загроза життю стала вирішальним фактором.
Враховуючи тяжкість злочинів, дані про особу обвинуваченого та обтяжуючі обставини — вчинення злочину в умовах воєнного стану, — суд призначив покарання за кожною статтею окремо, а остаточне визначив шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим. Чоловік уже мав попередню судимість за вироком цього ж суду від березня 2023 року, тож невідбуту частину попереднього покарання також приєднано до нового вироку.
Вирок не є остаточним і може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його оголошення.
