У с.Бабухові Рогатинської громади встановили анотаційні дошки шістьом загиблим воїнам.
Йдеться про Володимира Бекіша, Юрія Мокрійчука, Ігоря Іваськевича, Петра Саса, Івана Балацького, Василя Передрука.
У центрі села зібралися всі: рідні загиблих, сусіди, побратими, друзі й просто небайдужі земляки. Кожен прийшов сказати добре слово, згадати добро і схилити голову перед іменами - символами незламності.
Слова підтримки родинам полеглих висловили секретар міської ради Христина Сорока та староста Лучинецького округу Іван Гунчак.
Володимир Ярославович Бекіш (12.06.1987 – 29.11.2022), солдат мотопіхотного відділення мотопіхотного батальйону, загинув поблизу Яковлівки Донецької області. Посмертний орден «За мужність» — символ того, що його стійкість стала щитом для інших.
Юрій Ананійович Мокрійчук (01.01.1975 – 22.09.2022), головний сержант, стрілець-санітар мотопіхотного батальйону. Загинув біля Берестового Донецької області. Його відзнака «За мужність» — вдячність держави людині, яка рятувала інших ціною власного життя.
Ігор Богданович Іваськевич (18.04.1976 – 21.02.2023), солдат, стрілець 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти. Поліг в бою поблизу Павлівки Донецької області. Його шлях — шлях воїнів, які без вагань стояли на найважчих позиціях.
Петро Орестович Сас (22.06.1977 – 25.03.2024), солдат, стрілець 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти загинув під Тернами на Донеччині. Нагрудний знак «Золотий хрест» свідчить про відвагу, якій непотрібні гучні слова.
Іван Іванович Балацький (06.07.1991 – 23.01.2025), солдат, стрілець 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону. Загинув поблизу Першотравневого на Харківщині. Його орден «За мужність» — пам’ять про молоде життя, що обрало шлях захисника.
Василь Михайлович Передрук (07.08.1982 – 08.04.2025), солдат, стрілець-санітар 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти. Помер у лікарні м. Харків. Його ім’я — символ тих, хто боровся до останнього подиху.
«Кожна з цих історій — окрема книга. Разом вони складають літопис Бабухова, Рогатинщини, України, написаний кров’ю й любов’ю. Цю правду несуть алеї слави та мовчазні меморіали в містах і селах різних куточків нашої держави. І нагадують: війна торкнулася кожного. Свобода не приходить сама— вона з’являється завдяки тим, хто бореться», - йдеться у повідомленні Рогатинської громади.
