На фасаді ліцею №25 встановили анотаційні дошки загиблим захисникам України Андрію Ванзіляку, Віктору Вирстюку та Володимиру Зіньку.

Володимир Зінько, як тільки-но розпочалась війна у 2014 році, без вагань став до лав АТО. Брав участь у запеклих боях на Донецькому напрямку, у Дебальцевому та в інших гарячих точках. Був нагороджений, зокрема: відзнакою УПА та відзнакою «Учасник АТО». Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, без жодних сумнівів пішов воювати у складі 102-ї окремої бригади територіальної оборони. Захищав Україну на Донецькому та Запорізькому напрямках. 5 лютого 2025 року Володимиру виповнилось рівно 35 років. Матір полеглого Героя, пані Галина, пригадує, що в той день його привітала з днем народження, а 6 лютого він уже загинув. Жінка, розповідає, що після цього їй приснився сон, де син лише встиг сказати: «Так сталося, то війна, не плачте».

Віктор Вирстюк, у 2023 році був призваний на військову службу. Стояв на захисті України в Житомирській, Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. У серпні та вересні 2023 році брав безпосередню участь у контрнаступі в Запорізькій області. Згодом військовий отримав поранення ноги на полі бою. Проте його це не зупинило. Як тільки його виписали з лікарні після реабілітації, одразу ж повернувся на службу до складу військової частини А2582. Після більше як року служби, 27 січня 2024 року, Віктор загинув, пішовши з цього світу, як справжній патріот. Воїну назавжди залишилось 38 років.

Андрій Ванзіляк, ще один воїн, якого жорстоко забрала війна. У 2023 році, він став на захист Батьківщини. З 19 липня 2023 року був зарахований до 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Загинув 25 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Північне на Донеччині, під час артилерійського обстрілу. У військового залишилися дружина - Тетяна та троє дітей: доньки Марія, Анастасія і син Петро. Його спокій, відданість родині та готовність завжди підтримати залишили по собі теплу пам’ять рідних, друзів і колег.