Музей етнографії Національного заповідника «Давній Галич» (с. Крилос) отримав можливість під час війни реставрувати дах старовинної автентичної гуцульської хати-ґражди за 1 млн грн завдяки грантовій програмі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини та Гьоте інституту.

Програма спланована як ініціатива для підтримки культурних та освітніх організацій, що постраждали від війни проти України.

«Хата-ґражда (1889 р.) зі с. Устеріки Верховинського р-ну є музейним експонатом та унікальною пам’яткою автентичної дерев’яної гуцульської архітектури, яка опинилася під загрозою знищення, потребувала негайного ремонту покрівлі даху, що руйнувався роками. Цього літа ситуація стала критичною. В умовах війни, коли бюджет переорієнтований на потреби ЗСУ та підтримку економіки, розраховувати на державне фінансування такого об’єкта культури працівники заповідника не стали. Тому звернулися до пошуку грантових програм, які б підтримали сферу культури. Розроблений проєкт, поданий на програму Гьоте інституту з підтримки культурних та освітніх організацій, отримав перемогу!», - повідомили у заповіднику «Давній Галич».

Затратність робіт і рахунок на 1 млн. гривень фірма-підрядник виставила через унікальну технологію робіт та матеріалів, які мало чим відрізняються від процесу ХІХ ст. Дах хати-ґражди покритий драницею – це збірне поняття, що означає «тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і т. ін.». По суті, дранка для покрівлі — спрощена версія ґонту, вона не має клиноподібного паза. Виготовляють дранку колоттям («дранням») дерев'яних цурок до 1 м довжиною. Для цієї мети використовують спеціальні інструменти: ніж з ресори, металевий клин з держаком. Колоди повинні бути добре висушеними: з вологістю не менше ніж 18 % — інакше готовий матеріал потріскається. Треба обирати стовбури без сучків — після висихання вони випадають і залишають діри. Для дранки використовують найчастіше сосну, ялину, осику, вільху.

«Збереження музейних експонатів - це не можливість, це мета кожного, хто причетний до сфери культури. Особливо в такий важкий для країни час. Культура – це наша сила у боротьбі з ворогом, це самоідентифікація народу, нації, українського суспільства в світі», - говорить авторка проєкту «Зберегти та відновити пам’ятку архітектури» Ірина Стасюк.

«Війна кинула виклик українцям не тільки на полі бою, але й роз’ятрила вогонь культурного фронту. Народна культура – це як паспорт нації. Тому, маємо докласти максимум зусиль, щоб зберегти і популяризувати духовні і матеріальні цінності українського народу» – говорить завідувач Музею етнографії Роман Коновалов.

Музей етнографії щодня приймає туристів та відвідувачів області, а цього року став візитною карткою Національного заповідника «Давній Галич», оскільки розкрив матеріальну та духовну культуру Прикарпаття для більше ніж 3 тис. тимчасово переселених осіб зі Східного регіону нашої країни. Експозиція музею вражає своєю різноманітністю та унікальністю, оскільки експонатами є не тільки побутові речі, одяг та знаряддя праці ополян, покутян, бойків та гуцулів, але і самі автентичні хати (10 шт.), зібрані та передані до музею зі всієї області.

Приєднуйтесь до нашого каналу в Телеграмі та сторінки у Фейсбуці, щоб дізнаватись про найважливіші новини.