Військовослужбовиця, голова "Жіночого ветеранського руху" Андріана Сусак із Косова, що на Івано-Франківщині, отримала важке поранення на фронті. Зараз вона перебуває в лікарні. Про це повідомляють на Facebook-сторінці організації.
"Просимо вас зберігати спокій і зайвий раз не турбувати родичів і друзів Андріани — з поваги до неї", — йдеться в дописі.
Журналістка Дар'я Каленюк на своїй сторінці у Facebook написала, що дізналася про поранення Андріани Сусак 1 грудня. Як розповідає журналістка, Андріана підірвалася на міні в цивільному авто неподалік Херсона. У бійчині — переломи руки, плеча, щелепи, ребра, пошкоджені легені, живіт і спина. У шпиталі її під'єднали до апарата ШВЛ.
Нижче надаємо номер картки сестри Андріани, якщо у вас є бажання підтримати її одужання:
Монобанк 5375411507415201
Довідка
Сусак-Арехта Андріана Іванівна[2] (нар. 9 грудня 1987, с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківщина) — українська військовослужбовиця; учасниця російсько-української війни з 2014 року; молодша сержантка запасу Збройних сил України; голова Жіночого ветеранського руху.
Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (2019) та орденом «Народний Герой України». Псевдо — «Малиш».
Народилася 9 грудня 1987 року[1] в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківщини. Бабуся Андріани відбула заслання в Сибіру, оскільки її брат був вояком УПА. Андріана закінчила Київський національний лінгвістичний університет за спеціальністю «перекладач з англійської»[3]. Працювала перекладачкою у фармацевтичній компанії.
2013—2014 років брала активну участь у Революції гідності. У травні 2014 року записалася доброволицею в батальйоні «Айдар». Входила до складу штурмової групи, за званням – молодша сержантка[2]. Офіційно обіймала посаду «начальниці швейного цеху з ремонту та пошиву речового майна». Брала участь у боях за Луганський аеропортта боях за Щастя.
2015 року, на п'ятому місяці вагітності, разом зі своїм чоловіком Максимом звільнилася з «Айдару», народила сина, і наприкінці 2016 року подружжя переїхало до Києва.
2015 року брала активну участь в адвокаційному громадському проєкті «Невидимий Батальйон», 2017 року знялася у фільмі «Невидимий Батальйон». 2019 року — співзасновниця Жіночого ветеранського руху, в організації відповідала за напрямок дипломатії, займалася питаннями постачання зброї зі США до України. Отримала стипендію ім. Богдана Радченка та 2020 року закінчила Києво-Могилянську академію як магістр із публічного управління та адміністрування.
Приєднуйтесь до нашого каналу в Телеграмі та сторінки у Фейсбуці, щоб дізнаватись про найважливіші новини.
