Церковні громади десятками переходять з УПЦ Московського Патріархату до Православної церкви України. Зараз таких налічується близько 70. Але є нюанс. Закон, що має унормувати права релігійних громад - Верховна Рада думала розглянути буквально перед новим роком, але так і не встигла.
В одному із сіл на Вінниччині священики УПЦ МП привезли "заїжджих" вірян, щоб зірвати голосування за перехід до УПЦ. В іншому священики завадили громаді провести збори щодо приєднання до УПЦ.
Ще одна особливість процесу переходу парафій - значна кількість відбувалася без участі священика, як у селі Стадниця. До створення автокефальної української церкви так відбувалося рідко. Без волі священика громада не наважувалася змінювати юрисдикцію. Люди виявили бажання бути в українській церкві, тому ходили селом і збирали підписи.
Ще в інших парафіях священикам Фактично дали право вибору - або перейти з громадою до УПЦ, або шукати інше місце роботи. Люди почали розуміти - панотець - лише найнята громадою особа. І саме громада повинна обирати собі духовного пастора. І якщо він бреше відкрито в очі, кажучи, що ніякої московської церкви немає, а лише українська, і при цьому залишається в РПЦ та агітує вірян не переходити в до УПЦ, люди не мусять цього терпіти.
У деяких церквах УПЦ МП після відмови батюшки переходити до українського патріархату, віряни самі вказували їм на двері.
Очевидно, що це тільки початок. Створення незалежної церкви було більш ніж на часі. Адже люди розуміють і таку річ: у такий складний воєнний час не можна молитися за російського патріарха Кирила, який благословляє російських солдат на вбивство українських воїнів і підтримує політику Путіна щодо України. Якщо громади ще протистоять такому переходу, то це лише тому, що там відбувалося більше зомбування людей.
Переходити чи не переходити - це право кожного. І це право закріплене Конституцією України. Тому кожна громада в Україні шляхом простого опитування має визначитися: де бути надалі - в підконтрольній Москві УПЦ МП чи в помісній Православній церкві України, де не заборонять любити свою Батьківщину та молитися рідною мовою.
