Проблема довкілля у Калуші останніми роками не просто загострилася до краю, а вже, образно кажучи, перезріла. Добре, що вона нарешті «зрезонувала» на рівні Кабінету Міністрів України та Верховної Ради, які ухвалили постанову та закон про визнання Калуша зоною надзвичайної екологічної ситуації і здійснення комплексу заходів з тим, щоб убезпечити жителів цього міста й навколишніх сіл від техногенної катастрофи, а басейн Дністра — від загрози отруєння шкідливими хімічними речовинами. Тепер ця проблема викликала і міжнародний резонанс. Для вивчення її до нас прибула місія ООН та ЄС.

Голова облдержадміністрації Микола Палійчук зустрівся із закордонними експертами й ознайомив їх  з нинішньою екоситуацією в місті хіміків.

Привернув увагу гостей передусім до ризиків, пов’язаних з дамбою хвостосховища № 2: якщо не укріпити її, то хімічні розсоли можуть вирватися назовні. А їх тут зберігається більше від проектної потужності хвостосховища. Процеси руйнування дамби пришвидшила повінь 2008 року. Не доведи Господи, солені води проникнуть у басейн Дністра — це обернулося б справжньою екологічною катастрофою, передусім для жителів міст  низки українських регіонів та сусідньої Молдови, котрі п’ють воду з цієї ріки.

Не менше турбує і просідання землі, утворення на її поверхні так званих воронок, дедалі реальніша загроза для більш як 1 300 будинків у Калуші й приміських селах провалитися під землю. Вони опинилися над порожнинами, що залишилися після розробки шахтним способом покладів калійної солі. Радянська влада не задумувалась над можливими в недалекому майбутньому негативними наслідками для населення і довкілля такого безгосподарного добування природних ресурсів. Тепер людей із тих будинків потрібно відселяти. Але куди? Наразі благі наміри центральної влади щодо нейтралізації екологічної біди Калуша спіткнулися об прозаїчну, та водночас дуже істотну перешкоду — брак коштів, адже Україна й досі живе без Держбюджету-2010. Обласній же владі під силу профінансувати лише попередні роботи, що необхідні для мінімізації тієї екологічної небезпеки. Зрештою, сказав М. Палійчук, стало очевидним, що для самої нашої держави, без іноземної допомоги, «непідйомна» болюча екологічна проблема Калуша, яка є проблемою номер один для області й однією з першорядних для
всієї України.

Заступника мера Калуша Василя Петріва непокоїть сусідство з містом ще однієї екологічної «міни сповільненої дії» — полігону гексахлорбензолу, де зберігається 11,8 тисячі тонн цієї токсичної речовини, що може спричинювати в людей онкозахворювання. Розсоли із порожнин під містом прориваються на поверхню й засолюють грунт, як і водоносні горизонти — все більше в напрямку міських водозаборів. А це становить особливу небезпеку для здоров’я людей. Водночас зняття екологічних ризиків для жителів Калуша В. Петрів поставив у пряму залежність (що звучить на перший погляд парадоксально) з відновленням тут виробництва калійних добрив. Адже покладів калійної руди навколо міста вистачить ще більш як на 100 років. Ясна річ, це виробництво має бути технологічно цивілізованим, екологічно безпечним.

Проект його відновлення, за словами М. Палійчука, є вже в ОДА, яка також розробила спільно з Міністерством промислової політики проект використання тих же розсолів — відходів калійного виробництва. Для участі в його реалізації запрошено німецьку фірму.

Втім, для науковців «ієрархія» калуських техногенних загроз за рівнем екологічної небезпеки дещо інша, ніж для владних структур. Завідувача кафедри геотехногенної безпеки національного технічного університету нафти і газу Едуарда Кузьменка найбільше турбує стан Домбровського кар’єру, який щороку поповнюється чотирма млн. кубометрів соляного розсолу. Таким чином його рівень у кар’єрі через шість років може сягнути критичних значень. Тоді почнеться вже зворотний процес — щороку чотири млн. кубометрів розсолу звідси потраплятиме у Дністер. Адже за якихось пару сотень метрів від кар’єру протікає річка Сівка, і вона через прогресування карстових явищ може прорватися до кар’єру й затопити його своїми водами.

Керівник місії ООН та ЄС Рене Наєнхайс поінформував, що разом з ним на Прикарпаття приїхали досвідчені висококваліфіковані експерти різних профілів — екологи, геологи, гідрогеологи, фахівці з питань протидії надзвичайним ситуаціям та інші. Вони разом з українськими колегами і шукатимуть адекватну відповідь на екологічні виклики місту. Проблема ця дуже складна, і її розв’язання, з усього видно, передбачатиме не якийсь один простий шлях, а комплексний підхід. Наразі місія ООН та Євросоюзу зосередиться на найбільш нагальних питаннях, щоб закласти основу для подальшого вирішення і решти їх на основі співпраці з українською стороною. Р. Наєнхайс не без гумору зауважив: їхні експерти сповнені бажання не лише почути, а й чимскоріше власними очима побачити все на місці. Побувають безпосередньо на кожному з об’єктів, що становлять екоризики для жителів Калуша й навколишніх сіл, і не тільки для них. Задля цього перевдягнуться зі світлих сорочок у простіший одяг.

Чи може місто сподіватися на закордонні інвестиції для розв’язання проблем його довкілля? Як сказав М. Палійчук, поки що йдеться про дорадчу, консультативну допомогу місії ООН і ЄС Калушу, що офіційно оголошений в нашій державі зоною екологічного лиха. Після вивчення впродовж кількох днів екопроблеми прикарпатського міста закордонні експерти оприлюднять свої висновки і рекомендації щодо шляхів її розв’язання у Києві під час зустрічей з Президентом України та в Кабінеті Міністрів.