До редакції звернувся міський голова Болехова Зенон Макота і розповів дивну історію. До нього, мовляв, апелювали деякі жителі та іронічно дякували за благодійність: багатодітні родини від відділу у справах сім’ї та молоді міськвиконкому безкоштовно одержали нещодавно солодкі газовані напої — зокрема «Фреш», термін придатності яких закінчувався вже через тиждень. Наш кореспондент дослідив, як і хто «захищав» соціально незахищені родини серед зими такою «шипучою» благодійністю. і, як виявилося, на рівні області...

Зі слів начальника служби у справах дітей міськвиконкому Болехівської міської ради Тетяни Досяк — структури, дотичної до відділу у справах сім’ї та молоді, але безпосередньо не зацікавленої у збереженні честі чужого мундира, — благодійна акція у Болехові відбувалася на початку лютого. Саме тоді відділ у справах сім’ї та молоді одержав 150 упаковок солодкого газованого напою «Фреш» — по 12 літрових пляшок у кожній. Начальник відділу Володимир Півень одразу звернув увагу на термін придатності, що закінчувався десь у середині лютого, тож радив людям не давати напої дітям. Кожна родина, в якій є троє чи більше дітей, таким чином отримала по одній упаковці «Фрешу». Людей обдзвонювали, і ті приїжджали чи приходили за напоями.
Але з’ясувалося, що благодійники захищали привтомленим «Фрешем» соціально незахищених прикарпатців не тільки на Болехівщині — кожен район одержав напої, а відтак відділи чи управління у справах сім’ї та молоді роздавали їх споживачам.

— Ще торік до нас звернулося з такою благодійною пропозицією керівництво філії ЗАТ «Оболонь», що у місті Красилові на Хмельниччині, — пояснює начальник управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації Ростислав Заремба. — Ми не заперечували, адже виробники обіцяли доправити напої не на початку лютого 2010 року, а від 25 до 30 грудня минулого. Що ж до придатності чи непридатності напоїв для вживання, то наші працівники в районах не роздали б ніколи людям «Фреш», якщо б він був прострочений.

...Працівники відділів сім’ї та молоді, які пропрацювали понад десяток років, не пригадують такої «благодійності», здійсненої за принципом: на тобі, Боже, що нам негоже.

Ця історія переконала, що і дарованому коневі треба в зуби заглядати, а не бути ласим до дармового.