За 14 років свого існування волейбольний клуб «Факел» університету нафти і газу пройшов складний шлях від другої ліги до елітної Суперліги чемпіонату України. Однак «елітність» нині примарна, бо колектив обступили такі біди, що краще з ними ніколи не зустрічатися. Дещо про них інформативно повідомляла «Галичина», проте це далеко не все те, що розповів у редакції головний тренер команди Сергій Керницький.

— Пане Сергію, три роки тому через брак належного фінансування «Факел» покинув Суперлігу і перейшов у вищу. Отож тепер ця суперлігова проблема знову виникла. Хоча торік навесні в інтерв’ю нашому виданню у вас помітними були оптимізм, бажання якнайкраще підготуватися до нового сезону і добре стартувати в чемпіонаті. На якому етапі ваші плани провалилися?

— Можливо, тоді я дивився в майбутнє оптимістичніше. Згодом усе поламалося, і ми почали падати в прірву. З волейболістами не розрахувалися за минулий сезон, не відбулося нагородження навіть за перемогу у вищій лізі. Натомість голова ОДА при зустрічі за добре показаний результат обіцяв постійно допомагати. Так ось, команда продемонструвала 100-відсотковий результат, але не отримала жодної віддачі. Тому й не провели запланованих тренувальних зборів, не закупили спортивну форму, інвентар і т. д.

— В одному із ЗМІ прозвучала інформація, що «Факелом» опікувався якийсь спонсор. Якщо так, то чому він відмовився від команди?

— Спонсора як такого не було, а були домовленість з облдержадміністрацією і певні взаємні зобов’язання. Більше того, головою наглядової ради клубу офіційно є голова ОДА Микола Палійчук.

— Крім нього почесним президентом клубу є ректор університету нафти і газу Євстахій Крижанівський. То невже ці впливові керівники не можуть нічим зарадити?

— Євстахій Іванович волейбольним клубом займається вже 14 років, проблем у нього — вище голови. Власне, бюджет університету не може утримувати команду Суперліги. Хоча ректор робить усе, що в його силах. Студенти-баскетболісти живуть у гуртожитках, вчаться за рахунок навчального закладу, команда повністю використовує спортивну базу. А це сьогодні недешево, лише гаряча вода і світло забирають чимало грошей. Водночас голова ОДА Микола Палійчук ухиляється від своїх зобов’язань, мовляв, в Україні економічна криза. Його попередник Роман Ткач, коли «Факел» вперше увійшов до Суперліги, обіцяв мільйон гривень, але їх ми так і не дочекалися. Солодкі слова у наших державних чільників.

— У «Факелі», крім місцевих волейболістів, грали і досвідчені майстри. Наскільки я зрозумів, через безгрошів’я вони покинули команду і тепер на майданчик виходять лише студенти університету.

— Семеро провідних волейболістів відправилися на схід України, до Росії, Білорусі, Польщі. Ясна річ, ті, що залишилися, і у вищій лізі здебільшого перебували в запасі, а тепер, піднявшись на ранг вище, виглядають закономірно слабше і поки що не показують відповідних результатів.
Втім, що ще можна хотіти від здорових 20-річних двометрових хлопців без зарплатні, харчування і медичного забезпечення. Питається: як тренувати голодних людей? Гадаю, дисертацію можу написати на таку тему.

— А яким є річний бюджет команди?

— Один мільйон 600 тисяч гривень. Нам би до кінця сезону хоч мінімум видали — 300 тисяч. Зважте, що я приватним особам для поїздок на виїзні тури ще заборгував 80 тисяч.

— А тут ще штрафні санкції на суму в десять тисяч гривень за неявку до Красноперекопська на матч із «Кримсодою»...

— Команда не провела б і останні два домашні з чернівецьким «Будівельником-Динамо», якби не фінансова допомога партії «Батьківщина» і народного депутата Дмитра Шлемка. Якщо ми ще 12—14 лютого не зіграємо в Черкасах, то «Факел» взагалі знімуть з розіграшу, тож доведеться або розпускати його, або розпочинати все заново, з другої ліги.

— У зв’язку з таким можливим поворотом долі ознайомте наших читачів, пане Сергію, із структурою проведення суперлігового чемпіонату.

— Стартувало вісім команд, у ході першості київський «Локомотив» зійшов з дистанції. Проводяться два кола, потім — серія плей-оф. На останній стадії колективи з нульовим очковим багажем змагаються у двох четвірках.

Скажімо, сьогодні маємо сьомий результат, і навіть за умови, якщо його не поліпшимо, отримуємо право відстоювати Суперлігу в поєдинку з другою командою вищої ліги — перша автоматично підвищується в класі. Тому я так прагну завершити сезон. А як це практично втілити в життя без грошей, уявлення не маю. Роботу я собі ще знайду, та й, врешті-решт, тренерських пропозицій досі було немало. Просто шкода, що моя багаторічна діяльність у «Факелі» буде змарнованою.