Баскетбольний клуб «Говерла» з Івано-Франківська засновано у серпні 2002 року на базі команд «Динамо» обласної міліції та «Калуш-Вінісін». Перед об’єднаною командою відразу поставили завдання виходу до вищої ліги, яке згодом успішно й було виконано. А перед цим — друга та перша ліги. Найвище досягнення у вищій — бронзові медалі у сезоні 2006—2007 рр. Потім — участь в чемпіонаті УБЛ, а тепер — змагання на найвищому баскетбольному рівні — в Суперлізі. І всі ці роки головним тренером команди був колишній баскетболіст Олег Пелех. Напередодні нинішнього сезону Олег Володимирович, покинувши тренерське кермування, став генеральним директором БК «Говерла».

— Найперше, пане Олегу, які обов’язки лягають на плечі генерального директора? Адже дотепер такої посади в клубі не було.

— Я вісім років тренував «Говерлу» і, крім безпосередніх своїх обов’язків, паралельно виконував й обов’язки нинішнього генерального директора. І, правду кажучи, не встигав усе доброякісно робити. Клуб Суперліги — досить велика організація, його діяльність забирає багато часу та фізичних і моральних сил. Тут і домовленості щодо навчально-тренувальних зборів, товариських матчів, і запрошення кваліфікованих гравців за погодженням із головним тренером, і вирішення багатьох інших питань. Наприклад, як це нині є з паркетом у коледжі фізичного виховання. Хоча я не зарікаюся, що більше не повернусь до тренерства.

— «Говерла» минулий чемпіонат завершувала під Вашим керівництвом. Після закінчення його регулярної частини відбувся одноколовий турнір  у двох групах, а потім — серія плей-оф. На другій стадії змагань команда, здається, добре стартувала, а фінішувала на нижчих щаблях турнірної таблиці. То в чому ж річ?

— Я і завершував чемпіонат, і фактично формував колектив до Суперліги. Однак, відповідаючи на ваше запитання, почну з настання минулого сезону. За два тижні до початку чемпіонату з УБЛ запитали, чи ми зможемо організувати команду за такий короткий відрізок часу. Відповідь була ствердною. Без зборів, відповідної підготовки, без іноземців, старим складом вищої ліги баскетболісти кинулися у вир боротьби. І не дуже відомий досі новачок наробив багато галасу. Завдання — потрапити до першої вісімки — успішно виконали. Причому здобували перемоги практично над кожною командою, навіть над авторитетними по два рази. Допомогли  цьому легіонери, котрих набирали під час ігрового процесу. Негативно на результати нашвидкуруч зібраної «Говерли» вплинули різні чинники на другому етапі змагань. Водночас груповий етап розпочали добре. З чотирьох поєдинків — три виграли, і трохи походили в лідерах. Згодом — травми, спад спортивної форми в іноземців, а з ними важко працювати, напружений календар: через два дні на третій — матч, слабка фізична загартованість зробили своє. Проте, попри незадовільний фініш, добилися, мабуть, головного: на Прикарпатті з’явився великий баскетбол, і він полюбився уболівальникам.

— «Говерла» підвищилася в класі й потрапила до Суперліги. Хоча, здається, це не від вас залежало. Нарешті згас баскетбольний конфлікт на всеукраїнському рівні й УБЛ з Суперлігою стали єдиним цілим. За яким принципом формувалася оновлена Суперліга?

— Не хочеться тепер знову торкатися цієї теми, але формально конфлікт пов’язаний з обов’язковим перебуванням одного українця на майданчику під час матчу. Зрештою, УБЛ показала, куди треба рухатися і як розвиватися сучасному баскетболові. Як робити його комерційним, привабливим для спонсорів. Ми здійснили організаційний прорив, і це побачили в Суперлізі. Скажімо, досі там заправляли два-три клуби, в котрих бюджети в кілька разів більші, ніж в інших суперників. Власне, раніше багато чому не приділялося належної уваги, а теперішня фінансова криза змушує все обмірковувати до дрібниць, все зважувати. і детальний аналіз змусив дві ліги мирно об’єднатися. Принцип простий: маєш грошове забезпечення — залишайся! Нас, до речі, до Суперліги теж ніхто не затягував, просто спонсор у команди надійний — «Нафтохімік Прикарпаття» з Надвірни. А ще були враховані ігрові показники минулого сезону та плідна праця з глядачами.

— Баскетбольний конфлікт, здається, мав глибший характер — між олігархом Коломойським і чільником федерації Волковим....

— Не так між ними, як між різними гілками федерації. Ніби й глибокого розколу не було, а якщо й був, то пішов на користь нашому колективові, області та глядача. Повірте, за інших обставин ми ніколи б не бачили Суперліги.

— Наскільки постійні учасники Суперліги сильніші від команд колишньої УБЛ?

— Клас вирівнюється, є, справді, два-три клуби — «Азовмаш», «Будівельник», «Донецьк» — з великими грошима і відповідною комплектацією. Попри це кожна команда може їх обіграти. Приміром, недавно в Маріуполі «Говерла» програла всього два очки багаторазовому чемпіонові країни — «Азовмашу».

— Суперліга — це найвищий рівень змагань, і тому, ясна річ, на посаду головного тренера «Говерли» було запрошено Євгена Мурзіна. Розкажіть, будь ласка, трохи про нього.

— В українському баскетболі — це легенда. У складі київського «Будівельника» Мурзін — чемпіон СРСР і чемпіон України, уже незалежної. Особисто я давно знайомий з паном Євгеном, разом грали у Словаччині. Нині він прогресивний тренер, зі своїм баченням баскетболу: сім років тренував «Будівельник», а торік — дублерів «Черкаських мавп». Має амбіції, тож вирішили використати їх задля прогресу команди. До речі, ми обидва велику увагу приділяємо вдосконаленню гри у захисті.

— Перед авторитетним фахівцем, як правило, ставлять високі завдання. Які вони на сьогодні?

— Потрапити до першої вісімки. Думаю, що і дев’яте—дванадцяте місця не вважатимуться для нас провальними.

— За яким регламентом проходить чемпіонат?

— 15 команд змагаються у два кола — вдома і на виїзді, а опісля провідна вісімка розіграє плей-оф. Клуби, що займуть дев’яте—п’ятнадцяте місця, знову поведуть суперництво у двоколовому турнірі. Хто набере найменше очок — вилітає до вищої ліги.

— Під певні завдання потрібні й певні виконавці. Познайомте  зі змінами в «Говерлі».

— Зі старого складу залишилося лише троє баскетболістів — українець Олександр Шостуха, американець Патрік Спаркс і литовець Альварас Кляушас. Натомість запросили баскетболістів з різних регіонів України і шістьох іноземних — американця, канадця, росіянина, білоруса, литовця і латиша. Прямо-таки — інтернаціонал. Підключаємо і нашого вихованця — Євгена Федорчука.

— Разом з основним складом паралельно виступає і дублюючий?

— Поки що на нашому рахунку лише поразки. На майданчик виходять клубні вихованці, і якщо суперники задіюють дозволений 1988 рік, то ми — 1991—1993-ті. Працюємо на перспективу, а не дивимося на результати.

— З огляду на результати, іванофранківці невдало стартували в нинішньому чемпіонаті. Одна з вагомих причин — паркетна проблема і заборона грати в рідних стінах.

— Так склалося. Проблема виникла на порожньому місці за два тижні до початку першості. На зборах баскетбольної асоціації жодних зауважень не було, та й приїжджа комісія прийняла до «виробництва» наш паркет у коледжі фізичного виховання. Однак за три дні до старту — заборона. Вердикт — надто жорсткий паркет. Досі все було гаразд, а тепер, бачите, щось не так. Словом, вирішили показово покарати. Тому довелося стартові матчі проводити тільки в гостях. А звідси — й негативні результати. Готуємося в Івано-Франківську до зустрічі з «Кривбас-Баскетом», а тут треба раптово їхати до Кривого Рогу. Уявіть собі морально-психологічний стан баскетболістів... А скільки сил затрачено задля організації поїздок до Кривого Рогу, Маріуполя, Донецька та Запоріжжя. Нас там не чекали, а треба десь тренуватися, проживати. Хоча в боротьбі за вісімку ще нічого не втратили, перемога над МБК «Миколаїв» вивела команду на 11-те турнірне місце. Надалі спробуємо поліпшити становище, бо нам уже дозволили виступати на своєму паркеті, й ті матчі, що були незаплановано виїзними, наразі стануть домашніми. Правда, федерація поставила одну умову: до другого кола маємо встановити новий паркет.

— І скільки він коштуватиме?

—  До мільйона гривень. Крім паркету, плануємо облаштувати трибуни, створивши комфорт для наших уболівальників.

— А якщо цього не зробите?

— Погрожують виключити з чемпіонату. Звісно, такого допустити не можемо, тому, навіть продавши когось з легіонерів, економно витрачатимемо клубний бюджет, який становить близько мільйона доларів. Очевидно, розраховуємо і на допомогу обласної та міської влади, яких ми цього року не дуже турбували через економічну кризу. Насамкінець скажу: приходьте вболівати за «Говерлу», команда вісім матчів поспіль гратиме в Івано-Франківську.

<= до розділу: Газетні публікації