На календарі — 17 листопада, а отже, День студента. Проте цього року на вулицях якось не так — через епідемію студентів поменшало, відповідно святковий настрій не на такому піднесенні, як завжди. Однак найзавзятіші, незважаючи на жодні віруси, усе ж святкуватимуть. Можливо, це видасться комусь з розряду фантастики, але колись давно такого свята не існувало. Однак студентське життя вирувало наповну і, може, було яскравішим, аніж сьогодні. А для того, щоб створити відповідний настрій, я вирішила дізнатись у відомих людей, якими були їхні студентські часи.

«Висів на дошці пошани», — так просто й весело відповів на моє запитання відомий письменник Степан Пушик. А навчався він спочатку в Богородчанському сільськогосподарському технікумі. «Це були найкращі роки в моєму житті, бо тоді відбувалася хрущовська відлига, Гагарін полетів у космосѕ Щодня проходив якийсь захід, нині так не живе жодний ВНЗ, як тоді той технікум. Також відбувалися зустрічі з цікавими людьми».

А ще С. Пушик закінчив Московський літературний інститут ім. Максима Горького. «В Москві творчим людям дозволяли думати й говорити те, за що в Україні «шили» політичні статті кримінального кодексу, — каже наш письменник. — Я із Західної України там був першим, а за мною туди прийшли Тарас Мельничук, Олександр Смоляк, Ніла Стефурак та інші. Там я познайомився майже з усіма провідними письменниками Радянського Союзу: з Чингізом Айтматовим, Євгеном Євтушенком, Володимиром Висоцьким, вчився разом з Миколою Рубцовим, вів вечір зустрічі з Расулом Гамзатовим».
Директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти Богдан Томенчук жартома каже, що був язикатим студентом Івано-Франківського педінституту.

Навчався на фізматі і закінчив його з відзнакою. Згадує такий цікавий і кумедний випадок: «Свого часу нас примусили на кафедрі педагогіки завести персональні папки, куди ми підшивали власноруч написані рецензії й відгуки на наукові статті в грубих журналах типу «Совєтская пєдароріка». Ми всі розуміли непотрібність цієї роботи, і коли перед закінченням інституту хтось із працівників кафедри відкрив папку одного зі студентів, тобто мою, котра аж розпухла від відгуків та рецензій, то побачив там замість мудрувань з приводу журнальних статей... лабораторні роботи з фізики. Був скандал кафедрального масштабу. Мене врятували записи «відмінно» на всіх сесіях у заліковій. Лабораторні з фізики я виконував подвійно — і для призначення, і для наповнення нікому непотрібних папок».

Головний редактор науково-теоретичного журналу «Перехід-IV» Ігор Каганець навчався в ІФНТУНГу на факультеті нафтогазопроводів і, як каже сам, був студентом правильним: «В основному концентрувався на навчанні, на факультеті мав найвищий бал, єдина четвірка була з наукового комунізму. Мені дуже подобалися заняття з фізкультури, тренувався у секції з волейболу. Не знаю, як сьогодні, але тоді у цьому навчальному закладі спорт дуже культивувався. Гарні враження лишилися ще й про те, як ми їздили в села Івано-Франківської області допомагати селянам, знайомилися з їхнім побутом і життям».

Насправді, коли читаєш оці спогади, розумієш надзвичайну динаміку змін. Мабуть, для сьогоднішніх студентів важко уявити саме таким своє студентське життя. Єдине, що їх об’єднує, — це прекрасний і неповторний студентський час у їхньому житті.

Івано-Франківськ — студентське місто?!

Щороку тисячі молодих людей стають студентами івано-франківських ВНЗ і практично стільки ж — їх випускниками. Наше місто з притаманною українцям гостинністю приймає студентів зі своєї та інших областей, і навіть з іноземних країн. На кілька років Івано-Франківськ стає для них майже домом, тимчасовим або постійним прихистком, містом радості й безтурботності студентського життя. Ми поцікавились у студентів та викладачів місцевих ВНЗ: чи є Івано-Франківськ стовідсотковим студентським містом?

Настя БОЙЧУК, студентка
III курсу ІФНТУНГу:

— Так, звичайно, наше місто можна назвати студентським, адже одна з ознак його — надміру людний вокзал саме в п’ятницю. Відповідно майже порожніє воно в суботу і неділю. А ще тепер є звичними для нас іноземці, кумедні делегації китайців, модні араби та спортивні темношкірі хлопці й дівчата.

Степан СТАРУНЧАК, студент
V курсу ІФНТУНГу:

— На мою думку, Івано-Франківськ — це яскравий приклад студентського міста. В цьому можна переконатися, завітавши сюди на початку навчального року, усі його центральні вулиці і площі наповнюються студентами, з літніх майданчиків та затишних кав’ярень долинає сміх молодих людей, саме місто наче радіє їх поверненню. Студенти є його «кровоносною» системою. Івано-Франківськ — це істинно студентське місто — місто майбутнього!

Іра РОМАНІВ, студентка
V курсу ПНУ ім. В. Стефаника:

— На мою думку, Івано-Франківськ може називатися стовідсотковим студентським містом! Чому? Та тому, що студентів тут дуже багато, які приїжджають не лише з усієї України, а ще й з інших країн. Спеціально для них створюються студентські братства й об’єднання, випускаються студентські газети... Студентське життя вирує!!!

Віталій МАЛІМОН, викладач кафедри державного управління ІФНТУНГу:

— Івано-Франківськ — це студентське місто десь на 50 відсотків, тому що: по-перше, лише у вищих навчальних закладах міста навчається понад 40 тисяч молодих людей; по-друге, в місті за останні роки відкрилось багато закладів для молоді, час від часу проводяться спеціальні заходи, наприклад, Галицький бал, презентації, творчі вечори в «Химері», КМЦ «Є», «Просвіті» тощо. Водночас студенти нині – це незахищена соціальна група населення, змушена думати про самовиживання. Потреби молоді не є пріоритетними для місцевої влади та керівництва ВНЗ, майже відсутні моделі позитивної соціальної поведінки, стипендії низькі, немає гарантій працевлаштування. Негативна ситуація в державі накладається на молоде покоління і в багатьох породжує апатію, агресивність, небажання вчитися та саморозвиватися. Все це в комплексі заважає перетворитися Івано-Франківську в місто зі стовідсотковою студентською аурою.

Юрій ФІЦАЙ, студент I курсу ПНУ ім. В. Стефаника:

— До Івано-Франківська приїхав вчитися з Моршина Львівської області. Вважаю Івано-Франківськ студентським містом. Адже, на мою думку, справжнє студентське місто не повинно бути великим мегаполісом з величезними заторами і постійним буденним рухом. Воно має бути культурно багатим, мати різноманітні заклади, які б можна було відвідати і гарно провести час, саме таким і є Івано-Франківськ. Необхідно пам’ятати, що студентське життя — то не лише роки навчання, а й найкращі роки життя, які мають запам’ятатися назавжди разом з вашим уже рідним студентським містом.

P. S. День студента є дуже світлим і радісним святом, думаю, що його повинні відзначати не лише молоді люди, які сьогодні навчаються у різноманітних навчальних закладах... Тож вітаю всіх колишніх, теперішніх і майбутніх студентів, бажаю молодості душ й життєвої гармонії.